Дуже часто сімейні лікарі, терапевти та педіатри ставлять діагноз «риносинусит». Що це таке і чим він небезпечний? Багато хто вважає, що це просто нежить у холодну пору року. Однак із риносинуситом не все так просто.
Визначення риносинуситу
Назви всіх хвороб, які закінчуються на “-ит”, означають, що в їхній природі обов’язково є запалення. А на його локалізацію зазвичай вказує перша частина такого слова, утворена від латини чи давньогрецької. Отже, риносинусит – це одночасне запалення слизової оболонки носа (від грецьк. rhinos – ніс) та його придаткових пазух (від лат. sinus – вигин, кривизна).
Раніше було заведено писати в медичних картах пацієнтів «риніт» (нежить) або «гайморит» (це різновид синуситу, бувають ще етмоїдит і фронтит). Однак на практиці складно встановити, в якій саме ділянці локалізоване запалення, та це і ні до чого – лікування однакове. Усі зони носа, від ніздрів до лобових пазух, є однією системою, частиною верхніх дихальних шляхів, і запалення досить швидко може вражати там одразу кілька зон. Тому не дивуйтеся, побачивши у своїй карті чи карті своєї дитини діагноз «риносинусит». Цілком ймовірно, що синуситу як такого насправді немає.
Гострий риносинусит
Коли йдеться про риносинусит, у 90% випадків мають на увазі гострий риносинусит. Це сезонне захворювання, один із видів ГРВІ. З осені до весни практично кожен з нас хоча б раз підхоплює вірусну інфекцію, яка поширюється від людини до людини повітряно-крапельним шляхом (багато хто – по 2-3 рази). Симптоми гострого риносинуситу добре відомі:
- часте чхання;
- закладеність носа, відчуття набряку в носі;
- рясні виділення з носа;
- зниження чи втрата нюху;
- почервоніння носа зовні через часте шмаркання.
У більшості випадків гострий риносинусит при адекватному лікуванні минає приблизно протягом тижня без негативних наслідків. Поступово виділення з носа зменшуються, стають густішими, можуть змінити колір (придаткові пазухи очищаються), набряк спадає, відновлюються вільне дихання і нюх.
Види риносинуситу
Багато людей скаржаться на те, що нежить у них «довгограючий», а часом і постійний. Так проявляється не гострий риносинусит, а інші його різновиди, набагато серйозніші.
Хронічний риносинусит.
Він буває катаральним, гепертрофічним, атрофічним, вазомоторним, медикаментозним та алергічним. Наприклад, якщо у людини через зниження імунітету 4-6 разів на рік повторюються ГРВІ, то в носі добре почувається умовно-патогенна мікрофлора. При переохолодженні, стресі вона активізується і починається загострення. Так проявляється катаральний хронічний риносинусит. Гіпертрофічний та атрофічний пов’язані з розростанням або, навпаки, деградацією, стоншенням слизової оболонки носа. Вазомоторний хронічний риносинусит підтримується через неправильну реакцію кровоносних судин носа на різні фактори, наприклад, на холодне повітря. Медикаментозний «вічний нежить» – це зазвичай результат надто тривалого застосування судинозвужувальних засобів для носа (оксиметазолін, ксилометазолін). Алергічний хронічний риносинусит виникає при постійному впливі на людину певного алергену.
Бактеріальний риносинусит.
Утруднення носового дихання при гострому риносинуситі свідчить про набряк слизової носа. Через набряк звужуються просвіти носових ходів, тому може суттєво порушитися відтік слизу з придаткових пазух носа. Його застій створює умови для розвитку у синусах бактеріальної інфекції, яка завжди є в організмі. У такому випадку можлива поява болю та відчуття розпирання в ділянці навколоносових та лобних пазух, головного болю, підвищення температури тіла.
Алергічний риносинусит.
Він може бути пов’язаним з рослинами-алергенами (поліноз), вдиханням побутових алергенів, наприклад, пилу з частинками вовни тварин, пилових кліщів, чорної плісняви тощо. У першому випадку риносинусит триватиме, доки не завершиться цвітіння небезпечних дерев та трав (береза, полин, амброзія та ін.). У другому випадку алергічний риносинусит може бути постійним і цілорічним, тому що вплив алергенів на дихальну систему людини безперервний.
Поліпозний риносинусит.
Носові поліпи є м’якими доброякісними утвореннями на слизовій оболонці носових ходів або пазух. Утворитися вони можуть унаслідок хронічного запалення, подразнення та набряку слизової оболонки, яке триває понад 12 тижнів. Зазвичай поліпи виростають у людей, які страждають на алергію, часто переносять ГРВІ з ускладненнями. Поліпи не болять, але поступово розростаються, блокуючи потік повітря та відтік рідини з носових ходів та пазух. Це провокує постійний нежить, хронічну закладеність носа, втрату чи погіршення нюху, відчуття тиску на лобі та обличчі.
Лікування
Незалежно від виду риносинуситу, його лікування має базуватися на низці важливих принципів:
- Слід дотримуватися постільного режиму та пити багато рідини, це збільшує синтез та виведення слизу разом із патогенними мікробами та алергенами.
- Для цієї ж мети кілька разів на день рекомендується промивати ніс ізотонічним сольовим розчином (продається в аптеках).
- Проводити інгаляції з питною содою, сіллю, ефірними оліями тощо.
- Застосовувати судинозвужувальні краплі та спреї в ніс (назальні деконгестанти з оксиметазоліном, ксилометазоліном) не довше 3-4 днів.
- Не приймати антибіотики без призначення лікаря. При гострому та алергічному риносинуситі такі препарати взагалі не потрібні, а при бактеріальному вибір конкретного антимікробного засобу та його дозування – лише за лікарем. Інакше можна забезпечити наявність у своєму організмі постійного джерела інфекції, з якою ніякі антибіотики вже будуть не в змозі впоратися.
- Застосовувати глюкокортикостероїди місцевої дії при вираженому набряку слизової оболонки носа після призначення лікаря. Препарати цього класу (наприклад, мометазону фуроат) особливо показані при різних запаленнях з алергічним компонентом. Це чудове рішення для людей, які страждають на гострий і хронічний алергічний риносинусит, а також поліпозний риносинусит. На відміну від місцевих судинозвужувальних препаратів, глюкокортикостероїди для носа не дають миттєвого ефекту. Зате застосовувати їх можна набагато довше, іноді кілька місяців.
Джерела:
- Попович В.І. Гострий риносинусит: етіопатогенез, діагностика, лікування та профілактика // Український медичний часопис, 2016, 2 (112) – III/IV.
- Електронний ресурс: https://doc.ua.
- Андрейчин Ю.М., Протасевич Г.С., Яшан О.І. та ін. Концепції консервативного лікування синуситів / Матеріали ХІІ з’їзду оториноларингологів України, Львів, 2015.
